Робота з батьками вихованців

«Організація розумової праці учнів удома»

Важливою складовою частиною навчально-виховного процесу є самостійна домашня робота школяра. Організувати її за всіма гігієнічними вимогами мають учитель і батьки в тісній співдружності.

Братися до виконання домашніх завдань не варто одразу після закінчення уроків, коли працездатність дитини знизилась, а також після обіду, коли внаслідок інтенсивних процесів травлення частина крові відпливає від головного мозку, що теж знижує інтенсивність   розумової роботи.

Після повернення зі школи учневі насамперед пообідати. Передусім треба відновити працездатність дітей, яка суттєво знизилась. Найкращий - активний відпочинок на свіжому повітрі. Це позитивно впливає на функціональний стан центральної нервової системи. Однак слід пам'ятати – тривалість посильної фізичної праці, ігор чи занять на свіжому повітрі   не  повинна перевищувати  1,5                                        год, інакше працездатність не лише відновиться, а навпаки, знизиться.

Корисно для молодших школярів і пасивний відпочинок після уроків – сон близько 1 год. Особливо він потрібний ослабленим дітям.

Важливою умовою успішного виконання домашніх завдань є визначений сталий час для цієї роботи: у дитини виробляється умовний рефлекс на час, вона швидше входить у роботу, легше засвоює матеріал, отже, виникає стан особливої схильності до розумової праці, практично не доводиться долати внутрішній    опір   і змушувати                     себе братися   до  завдань. Абсолютно неприпустимо відкладати виконання завдань на більш   пізній, ніж встановлений режимом, час.

Перед початком роботи необхідно ретельно провітрювати приміщення, в якому працюватиме учень. У кімнаті, де працює школяр, необхідно додержуватись цілковитої тиші, повністю припинити розмови, виключити телевізор та радіоприймач.

Ефективністю виконання домашніх завдань значною мірою залежить і від правильного освітлення приміщення: його джерело має знаходитись з лівого боку від школяра, щоб рука не затінювала книги чи зошита. Недостатнє природне і штучне освітлення робочого місця призводить до швидкого погіршення зору.

Заняття ж у світлому приміщенні підвищують життєвий тонус і працездатність, при цьому діти стають активнішими й уважнішими.

Найоптимальніше місце для робочого куточка школяра – біля вікна, де найсвітліше. Стіл ставлять так, щоб денне світло падало на нього зліва чи прямо. Праворуч від стола ставлять етажерку або вішають полицю для книжок. Кожна річ має лежати на своєму місці.

Неабияке значення має і відповідальність меблів – стола і стільця –зросту дитини. Від неї значною мірою залежать правильна посадка, своєчасне запобігання швидкій втомі, порушенням постави і зору. Про це слід пам'ятати батькам і по можливості стежити, як сидить за столом син чи дочка. Адже   нерідко учні  вибирають найрізноманітніші пози. Одні горбляться, інші занадто схиляються над зошитом. У дітей, які не вміють правильно   сидіти,   не може бути й гарної постави.

В жодному разі не можна дозволяти дітям читати лежачи, бо це призводить до напруження зору і може спричинити виникнення і розвиток короткозорості. Учні зі зниженою гостротою зору при читанні і письмі мають обов'язково користуватися окулярами відповідно до рекомендації лікаря.

Відомий російський педагог К. Д. Ушинський твердив, що в дитини, яка тривалий час зайнята приготуванням до уроків, послаблюється пам'ять, увага, знижується працездатність, що впливає на якість виконання домашніх завдань і успішність взагалі. Безперечно, надмірна й тривала розумова робота негативно впливає на розвиток і здоров'я учня. Такі діти менше бувають на свіжому повітрі, мало рухаються, систематично недосипають. Отож не дивно, що в них розвивається ознаки перевтоми - загальна слабість, нервозність,   головні болі.

У початкових класах учителі, як правило, рекомендують спочатку письмові завдання, а потім усні. Починається з предметів середньої трудності, а тоді переходити до важчих. Так, спершу доцільно виконати письмові вправи з української мови, математики, а тоді вже зайнятись читанням чи малюванням.

Дорослим дуже важко привчити дітей працювати зібрано й у хорошому темпі,             адже    без  сторонньої  допомоги  на  це здатна лише незначна частина учнів. Щоб діти не розпорошували уваги під час занять, треба взяти за правило: до початку роботи прибрати зі столу все зайве, що не стосується виконуваного завдання, і підготувати все потрібне.

Батьки повинні бути ознайомлені з усіма гігієнічними вимогами щодо умов домашніх навчальних занять школярів, постійно стежити за правильністю пози дітей під час розумової і фізичної роботи.

Дотримання гігієнічних вимог до організації розумової роботи школярів удома сприятиме їхньому успішному навчанню, повноцінному психічному       і   фізичному розвитку

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «ДЕСЯТЬ ПОРАД ІЗ ВИХОВАННЯ МАЛЕНЬКОГО ЧИТАЧА»

1.    Читайте своїй дитині скрізь і завжди: листівки, інструкції на коробках, в машині або під час чекання прийому в поліклініці, на відпочинку тощо.

2.    Доки дитина росте, показуйте їй малюнки та збірки оповідань. Кольори і форми вразять її, а слухання сприятиме виникненню бажання самому прочитати.

3.    Регулярно відвідуйте бібліотеку. Дозволяйте дітям обирати книги самостійно.

4.    Читання перед сном повинно стати регулярною сімейною традицією. Якщо для читання обрані правильні книги, то навіть старшим дітям буде цікавим читання вголос.

5.    Пам'ятайте про поезію! Короткий вірш — це найкращий спосіб привернути увагу дітей на деякий час.

6.    Заохочуйте дітей до читання вголос в той час, коли ви готуєте, прасуєте, шиєте, перете білизну.

7.   Використовуйте телебачення, щоб привернути увагу до читання.

8.    Тримайте вдома безліч матеріалу для читання. Зберігайте дитячу літературу на нижніх полицях, щоб діти могли її легко дістати.

9.    Нехай ваша дитини побачить вас за читанням. Розмовляйте стосовно того, що ви читаєте.

10.    Даруйте книги дітям. Цим ви даєте зрозуміти, що книги особливі.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ»

1.    Основні психологічні причини виникнення труднощів адаптаційного періоду:

•     недостатній досвід спілкування з дорослими й однолітками;

•     недорозвиненість мовлення;

•     надмірно емоційний характер спілкування з дитиною в сім'ї;

•     несформованість звички виконувати вимоги дорослих і дотримувати певні правила поведінки;

•     побоювання, недовіра до школи внаслідок неправильної орієнтації з боку батьків.

2.    Зацікавте дитину школою. Викличте бажання навчатися, розповідайте про школу позитивно, не залякуючи невдачами.

3.    Привчайте дитину до самостійності, тоді їй легше буде адаптуватися до шкільних умов. Нехай дитина сама складає свої речі, прибирає іграшки, упорядковує своє робоче місце.

4.   Важливо навчити дитину ввічливого спілкування з незнайомцями.

5.    Значну увагу приділяйте розвитку мислення дитини, зокрема діалогічного. Читайте дитині, просіть переказати прослухане, придумати своє продовження розповіді, вивчайте напам'ять вірші, скоромовки, загадки, учіть висловлювати та відстоювати свою думку, переконання. Грайте у мовленнєві ігри.

6.   Будьте вимогливими, але й справедливими до дитини.

7.    Не виявляйте у присутності дитини своїх переживань щодо майбутнього навчання в школі. Навпаки, демонструйте радість із приводу вступу до школи, упевненість у тому, що там на неї чекають доброзичливі вчителі, цікаві знання, приємні товариші.

Завжди пам'ятайте: самопочуття дитини та успішність її адаптації до школи значною мірою залежить від вас, шановні батьки!

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «РОБОЧЕ МІСЦЕ ШКОЛЯРА»

Кожній дитині необхідно мати постійне робоче місце. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньо- му порядок виховує охайність та почуття відповідальності.

Для учнів бажано виділити окрему кімнату. Якщо така можливість відсутня — затишне місце біля вікна. Стіл ставлять так, щоб світло падало ліворуч. Основна вимога до обладнання робочого місця — меблі повинні відповідати зросту школяра. Висота стільця має бути такою, щоб нога всією ступнею торкалася підлоги, висота стола — 55-65 см (для дітей зростом 120-150 см).

Якщо в сім'ї декілька школярів, то робоче місце слід обладнати для кожного окремо. Безпосередня близькість робочих міць розпорошує ува- гу дітей, тому доцільно, щоб вони знаходилися поблизу і водночас ізольовано. Тоді кожен може займатися своїми справами.

Одне з найважливіших питань в обладнанні робочого місця — забезпечення правильної пози школяра під час сидіння. Учень має сидіти глибоко на сільці, спираючись попереково-кряжовою часиною хребта на спинку. Голова — у вертикальному положенні або дещо нахилена вперед (під кутом не більше ніж 15 градусів). Тулуб теж нахилений уперед, передпліччя вільно лежать на столі. Плечовий пояс розміщений горизонтально. Ноги повною ступнею спираються на підлогу чи підніжку.

Відстань від очей до предметів, що розглядаються, має становити 30-35 см. Верхню частину книги необхідно підняти за допомогою підставки.

Вам, батькам, корисно перший місяць посидіти з дитиною не поруч, а поблизу. Подбайте, щоб малюк не відволікався під час роботи, правильно поклав книжки, зошит, не сутулився, сидів у зручній позі.

Важливо привчати дитину до порядку на робочому місці.

Як домогтися виконання дітьми цих вимог? Умова одна: не шкодуючи часу, привчайте малюка виконувати те, що вимагаєте від нього. Син чи донька запам'ятають це досить швидко тоді, коли дорослі щоразу й завчасно реагуватимуть на їх вчинки. Важливо похвалити дитину за кожен, навіть незначний успіх: «Ти сьогодні значно краще тримаєш ручку і сутулишся менше. Молодець!»

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «ЯК ПОДОЛАТИ КОНФЛІКТНІСТЬ МІЖ ДІТЬМИ В СІМ'Ї»

Посієш вчинок — пожнеш звичку, Посієш звичку — пожнеш характер, Посієш характер — пожнеш долю.

Народна мудрість

1.    Натомість, щоб намагатися не помічати негативні почуття дитини стосовно брата чи сестри, зрозумійте їх і допоможіть зрозуміти дитині. Назвіть почуття дитини, покажіть їй, що ви її розумієте. Розуміння почуттів, обговорення їх дуже важливі як для дитини, так і для батьків. Якщо ви озвучите нездійснені бажання дитини, через що і виникає непри- язнь до «суперника», висловите своє співчуття, то це принесе емоційне полегшення, допоможе дитині зрозуміти, що саме її тривожить і ображає (не поява, наприклад, нового братика чи сестрички, а страх втратити те почуття захищеності, що запевнювало у вашій безумовній, абсолютній любові до неї).

Коли ми вимагаємо від дітей привітності одне до одного, то у них виникає зворотна реакція: негативні почуття лише посилюються. Коли ж ми вислухаємо дитину спокійно, продемонструємо, що ми її розуміємо і хочемо допомогти, це сприятиме формуванню позитивних почуттів.

2.    Спробуйте допомогти дітям знайти безпечний і нешкідливий вихід для негативних почуттів: привчайте виражати свої почуття в символічній формі (малюнок, ліплення, вірші, щоденник тощо). Але не у сварках і бійках. Саме цього і потрібно вчити дитину: розуміти своє почуття і вміти його конструктивно виразити, а не забороняти ці почуття.

Коли дитині потрібно виявити почуття, поставте її перед вибором шляху і допоможіть знайти найбільш конструктивний для цієї ситуації. Такі навички — це не миттєва реакція крику або бійки, а пошук конструктивного способу розв'язання проблеми — допоможе їй у майбут- ньому.

3.    Намагайтеся відразу припинити бійку, але не з'ясовуйте, хто винен, а хто — жертва. Приділіть увагу дитині, яка постраждала, висловіть надію на здатність дітей самостійно розв'язати свої непорозуміння одне з одним без бійки. Не привчайте дитину до того, що їх суперечку розв'яжуть батьки, підтримуйте прагнення до самостійних рішень.

Намагайтеся не тільки зупинити і заборонити бійку, а й підказати, як можна спокійно і розумно розв'язати конфлікт, або переключити увагу

дітей на загальну справу, що була б цікавою для обох сторін, що конфліктують.

Сім'я — це те первинне середовище, де дитина повинна робити добро.

В. Сухомлинський

4.    Намагайтеся не вимагати від дітей вияву любові, але вчіть виказувати прихильність, пам'ятаючи, що дитина наслідує вашу модель поведінки.

5.    Ставтеся до негативних почуттів дитини як до природних, а не злісних проявів того, що дитина жорстока, заздрісна, погана. Важливо зрозуміти: дитина не винна у своєму несприйнятті, ревнощах, вона просто не може знайти вихід із ситуації, що її турбує. І саме ви своїм розумінням, своєю доброзичливістю можете допомогти їй.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «ЯК РОЗВИНУТИ САМОСТІЙНІСТЬ У ДІТЕЙ»

Людина не може бути вільною, якщо вона не самостійна.

М. Монтессорі

1.     Визнайте особистість дитини та її недоторканість.

2.     Сприяйте формуванню адекватної самооцінки. Людина з низькою самооцінкою постійно залежна від чужої думки.

Формування самооцінки дитини залежить від оцінювання її батьками, тому що в цьому віці дитина ще не вміє оцінити себе сама.

3.     Залучайте до реальних справ сім'ї. Можна проводити міні-наради за участю всіх членів родини, спільно планувати сімейні справи.

4.     Розвивайте силу волі дитини. Навчайте сміливості, витривалості, терплячості; учіть докладати зусилля для досягнення мети.

5.     Навчайте планувати. Складайте план дій. Велику і складну справу вчіть розподіляти на конкретні дії.

6.     Привчайте до праці якомога раніше. Дитина має знати свої хатні обов'язки, уміти виконувати доручення.

7.     Учіть спілкуватися з іншими дітьми, дорослими. Пам'ятайте: дитина наслідує модель батьківської поведінки.

8.     Формуйте моральні якості: доброту, порядність, співчуття, взаємодопомогу, відповідальність.

Поради батькам

П'ЯТЬ ШЛЯХІВ ДО СЕРЦЯ ДИТИНИ

КОЖНА ДИТИНА ПОТРЕБУЄ БАТЬКІВСЬКОЇ ЛЮБОВІ. І ТАТО З МАМОЮ ПОВИННІ НАВЧИТИСЯ ВИЯВЛЯТИ СВОЮ ЛЮБОВ ДО НЕЇ. СПІЛКУЮЧИСЬ З ДІТЬМИ, НАСАМПЕРЕД, МАЮТЬ ЧАСТІШЕ НАГАДУВАТИ СОБІ ТАКЕ:

1.  Перед нами - діти.

2.  Вони поводять себе, як діти.

3.  Буває, що їх поведінка нервує.

4.   Якщо виконаю свої батьківські обов'язки й любитиму дітей, не зважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають.

5.  Якщо я люблю їх не зважаючи ні на що, вони відчуватимуть впевненість у собі, мою підтримку.

Дітям  необхідна  любов  батьків  -  це  одна  з  найголовніших  потреб       дитини.

Висловлювати свою любов батьки можуть через:

*  дотик;

*  слова заохочення;

*  час;

*  подарунки;

*  допомогу.

Дотик – один з найважливіших проявів любові дитини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голівці, цілували. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Коли виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж сло вами "Я тебе люблю".

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, дякуємо їй за те, що вона зробила, досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і смисл. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини й частіше просити її: "Ти не міг би...", "Може зробиш...", "Мені буде приємно, коли ти..."

Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте,  що   постійна  критика  шкодить  їй,  бо   вона  аж   ніяк  не  є       доказом

батьківської  любові.  Кожного  дня   даруйте  дитині   приємні  слова   підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите їй: "Ти потрібна мені, подобається бути з тобою". Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить, віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім'ї різноманітні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, спортивні ігри, ремонт машини, допомога на дачі тощо. І як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.

Подарунок - символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують їх, починають думати, що любов можна замінити різними речами. Пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами й кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтесь підкупити її - це хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо, якщо то є одяг. Подарунки не обов'язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки тощо. Головне - придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство - це професії, і дуже нелегкі. З вами укладено контракт принаймні на 18 років, і робочий день у вас ненормований. Кожного дня діти звертаються з різноманітними проханнями. Завдання батьків - почути ці прохання і відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дитину, така допомога її не радує. Допомагати синові чи доньці - не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім коли вони підростуть, ми зобов'язані навчити їх усьому, щоб і вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні "мови" нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту "мову" (дотик, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

РОБОТА З БАТЬКАМИ УЧНІВ ГРУПИ ПРОДОВЖЕНОГО ДНЯ

Для становлення особистості надзвичайно важливим є мікроклімат не лише шкільного ко- лективу, а й колективу батьків. Багаторічний досвід учителів початкових класів дає змогу стверджувати, що успіху у виховній роботі з молодшими школярами можна досягнути тільки систематично творчо співпрацюючи з їх батьками. Лише за умов доброзичливої підтримки та до- помоги батьків педагог зможе досягти належної ефективності навчально-виховного процесу, здій- снити диференційований особистісний підхід до кожної дитини, ураховуючи не лише її індивіду- альні здібності, нахили, особливості темпераменту, але й середовище, у якому її виховують удо-

ма,— її родину, сім'ю.

Вихователь групи продовженого дня планує свою роботу з батьками в таких напрямах:

•    удосконалення педагогічних знань, педагогічної культури взаємин; розвиток практичних умінь батьків у вихованні дітей;

•    усебічне виховання дитини в школі та вдома; створення атмосфери взаємоповаги на принципах єдиного підходу до виховання і навчання дітей;

•    демократизація і гуманізація всіх процесів виховання та навчання дітей у сім'ї;

•    позитивний приклад поведінки і стосунків з оточуючими всіх дорослих членів сім'ї; систематичне залучення дітей до побутової господарської діяльності; виховання до праці дорослих;

•    здійснення індивідуального, диференційованого підходу в роботі з сім'єю з урахуванням навчального рівня батьків, життєвого досвіду, участі батьків у вихованні дітей;

•    формування психологічної готовності до навчання в школі шляхом постійної співпраці батьків і педагогів.

Для роботи з батьками учнів групи продовженого дня можна використовувати високоефективні методи і прийоми: анкетування, тестування, експрес-опитування, оформлення вітань, обговорення педагогічних ситуацій, індивідуальні й групові бесіди та консультації з батьками, відвідування сімей учнів, практичні поради і рекомендації з певної проблеми тощо. Роботу з батьками педагог організовує в різноманітніших формах (бесіда за «круглим» столом, лекція, батьківські збори, педагогічна вітальня, прес-конференція, педагогічний тренінг, вечір запитань та відповідей, ділова гра, педагогічний калейдоскоп тощо).

З перших днів навчання дітей у школі педагог разом із батьками працює над створенням навчально-виховного середовища, психологічно комфортного, емоційного, затишного, в якому утверджуються позитивні цінності, що відповідає пізнавальним потребам дитини, задовольняє ці потреби, сприяє самовизначенню та незалежному мисленню батьків і дітей. Вихователь разом із батьками так організовує співпрацю, щоб якомога краще сприяти розвитку допитливості, ми- слення, мовлення, пам'яті, уваги, уяви учнів, що є оптимальним для забезпечення всебічного роз- витку особистості.

Педагогам і батькам слід пам'ятати, що ключем до успіху є бажання, наполегливість у ро- боті, доброзичливість до дітей, їх довіра. Толерантне ставлення "до дитячої індивідуальності, правильно організований навчально-виховний процес допомагають дитині почуватися потрібною, цікавою для дорослих і друзів, саме це стимулює подальше навчання учнів із захопленням, з відчуттям власної гідності, сприйманням себе як особистості.

Щоб співпраця педагога та батьків була ефективною, потрібне постійне спілкування. Але че- рез постійну зайнятість батьків це не завжди є можливим. Тому ефективним замінником такого спілкування може стати анкетування батьків із питань, що цікавлять педагога. Вихователь про- водить анкетування, аналізує його, робить відповідні висновки й використовує у своїй роботі.

ЧОМУ ДІТИ ТА БАТЬКИ НЕ МОЖУТЬ ПОРОЗУМІТИСЯ?

Для того щоб допомогти вам краще усвідомити свої стосунки з дитиною, пропонуємо невеликий

«Тест для батьків».

·        Тест для батьків

Поміж усіх речень необхідно визначити ті, які ви вважаєте правильними. Діти не розуміють своїх батьків, тому що:

1)  діти не бажають витрачати зусилля, щоб зро- зуміти батьків;

2)  у дітей недостатній життєвий досвід;

3)  у них бракує розуму, щоб зрозуміти очевидні для батьків речі;

4)  ніхто не вчить дітей правильно розуміти своїх батьків;

5)  діти розраховують на те, що батьки завжди їх розуміють;

6)  дітям не потрібне розуміння, вони бажають тільки бавитися.

·        Що вам ніколи не дасть полегшення

-Активний «відпочинок» біля телевізора, а також читання книги.

-Спроби звинуватити у своїх невдачах інших.

-Сплески бурхливих емоцій зі сльозами на очах та голосіннями.

-Бажання усамітнитися, щоб «плекати» свій поганий настрій.

-Снодійне.

·        10 способів порятунку

- З’ясуйте, що саме вас турбує. Психологи стверджують, що проблема, витягнена з підсвідомості,— вже наполовину розв’язана. Для

цього зовсім не обов’язково відвідувати психо-

аналітика. Розкажіть про те, що вас турбує, близькій людині. Це особливий психологічний прийом: проаналізувавши свою проблему вголос, ви з’ясуєте причини своїх бід і знайдете вихід із ситуації.

-Не вдавайте з себе нещасну. Жіночий організм

може впоратися з подразниками краще, ніж чоловічий, завдяки гормону  естрадіолу

— при-

родному антидепресанту, що знижує інтенсив-

ність переживань. Тому перше, що рекомендують зробити психологи, коли вкотре матимете намір дріб’язкову проблему перетворити на маленьку трагедію,— знайти людину, якій би жилося значно гірше, і допомогти їй.

-Сплануйте свій день. Науковці відзначили, що для людини, стан якої наближається до стресового, час прискорюється. Тому вона відчуває значну завантаженість і брак часу. Упоратися з перевантаженнями дуже просто: сплануйте свої дії, розподіляючи їх за ступенем важливості, і дотримуйтеся свого плану.

-Не перебільшуйте! Люди, схильні до стресових реакцій, у будь-якій проблемі вбачають  уселенську  катастрофу.   Насправді  жахливі  обставини  у  вашому    житті

трапляються не часто. Тому звільніться від надуманих проблем, а також тих, які ви  не здатні розв’язати.

-Навчіться володіти своїми емоціями. Наш мозок «за звичкою» викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. Йому абсолютно байдуже — реальні вони або вигадані.

-Не забувайте хвалити себе щоразу, коли вамудається подолати хвилювання (наприклад,

купіть собі в подарунок шоколадку, модну сукню або цікаву книгу).

-Посміхайтеся, навіть якщо вам не хочеться.

Сміх сприятливо впливає на імунну систему,активізуючи Т-лімфоцити крові. У відповідь на вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормони радості.

-Робіть фізичні вправи не менше ніж 30 хвилин на день. Замість того щоб відлежуватися в ліжку, розпочніть перегони. За твердженням лікарів, найефективніші антистресові види спорту — біг і спортивна ходьба.

-Приймайте вітамін Е — він підвищує імунітет і стійкість до стресу. До речі, цей вітамін у натуральному вигляді міститься в картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині й волоських горіхах.

-Напишіть «лайливий» лист і спаліть його або розірвіть.